Повернутися до звичайного режиму

Я, звичайно, не можу сказати, чи стане краще, якщо буде інакше; але я можу сказати, що мусить бути інакше, щоб стало краще.

Георг Крістоф Ліхтенберг

Заснування вальдорфської школи – це реалізація частини концепції оновлення всього «соціального організму», відповідно до якої педагогіка, дидактика та методика, якої ґрунтується на пізнанні людини, що розвивається, має бути автономною. Перша вальдорфська школа була заснована у Німеччині у 1919 році у місті Штутгард. – в епоху важкої економічної та соціальної кризи. У першій половині 20-х років XX століття у різних містах Німеччини почали відкриватися школи, подібні Штутгартській школі, котрі також називалися вальдорфськими. По закінченню Першої світової війни вальдорфська школа мала прокласти шлях новітньому (бо побудованому на індивідуальності) освітньому принципу, щоб таким чином сприяти побудові суспільства, в якому все ґрунтується на відповідальності окремої людини. Рудольф Штайнер увів вальдорфську школу як елемент культурного життя в загальну концепцію реформаторського прагнення до «тричленності соціального організму», з якою він виступив перед суспільством в 1919 році: «Вальдорфська школа має стати дійсно культурною подією для того, щоб досягти оновлення духовного життя сучасності». У 1928 р. в Штуттгарті було засновано Семінар вальдорфської педагогіки для підготовки вчителів. На початок 30-х у Німеччині працювали 8 вальдорфських шкіл (Берлін, Бреслау, Дрезден, Гессен, Гамбург, Ганновер, Кассель, Штутгарт). У 1933 р. для розв’язання спільних завдань і дотримання спільних інтересів було створено федеративний Союз вільних вальдорфських шкіл із центром у Штутгарті.

У другій половині 30-х років вальдорфські школи почали зазнавати тиску з боку нацистського режиму. З 1938 р. усі вони були закриті, виняток складала школа в Дрездені, котру закрили в 1941 р. У 1945 році вона знову змогла відкритися, але незабаром була заборонена – цього разу соціалістичною владою НДР. Школа відновила свою роботу лише в 1990 р., що, безперечно, є символічним фактом часу.

Досить швидко після відкриття першої вальдорфської школи в Штуттгарті аналогічні навчальні заклади з’явилися і за межами Німеччини. Зокрема з 1923 р. почали засновуватися такі школи в Голландії, де вони називалися Вільними школами. У 1925 р. під назвою “Школи Рудольфа Штайнера” відкрилися вальдорфські школи у Великій Британії, Швейцарії; в 1926 - у Норвегії, Португалії, Угорщині; в 1928 – у США. Ці навчальні заклади підтримували духовну спадковість вальдорфського руху в роки його заборони в Німеччині націонал-соціалістами. Учителі, що емігрували з Німеччини, засновували вальдорфські школи в США, Бразилії, Південній Африці та інших країнах.

Серед основної ідеї та мети, що об’єднала перших вальдорфских вчителів - навчальний процес спрямований на задоволення вікових потреб дітей. Це дозволить дітям зростати «здоровими та соціально зацікавленими людьми» (Рудольф Штайнер), а суспільне життя оновлюватиметься завдяки новим імпульсам та прагненням. Така орієнтація на потреби конкретних дітей у їх індивідуальному розвитку може здійснюватися лише у результаті безпосередньої зустрічі вчителів, батьків та учнів. Така «зустріч» є неповторною, передбачає творчий підхід зі сторони педагогів, що стає можливим лише за умови автономності школи від зовнішнього впливу, адміністративного, державного, регламентованого керівництва.

Кiлькiсть переглядiв: 78